Нобелівську премію миру отримала Наванетхем "Наві" Піллей: за що її відзначили

Нобелівську премію миру 2026 року отримала південноафриканська юристка, суддя та міжнародна правозахисниця Наванетхем "Наві" Піллей.

Її відзначили за внесок у боротьбу з воєнними злочинами та геноцидом.

Піллей у різні роки була Верховним комісаром ООН з прав людини та суддею міжнародного кримінального суду.

Кожна Нобелівська премія включає диплом, золоту медаль та грошову винагороду 1,2 мільйона доларів.

"Моральний компас"

Наві Піллей "значно розширила сферу дії та вплив міжнародного права", — зазначив під час оголошення голова Норвезького Нобелівського комітету Йорген Ватне Фриднес.

Він додав, що Піллей проклала шлях до "більш всеосяжного глобального правового порядку" й діяла з винятковою мужністю.

Він також відзначив її тривалу кар'єру, нагадавши, що вона починала як юристка в Південній Африці, де їй доводилося протистояти глибокій дискримінації.

Він наголосив, що вона має "твердий моральний орієнтир".

Фриднес також розповів, що комітету поки що не вдалося зв'язатися з цьогорічною лауреаткою.

"Тож я хотів би передати їй таке: якщо бачите, що вам телефонують із норвезького номера, будь ласка, візьміть слухавку", — пожартував він і додав: "Я дуже хотів би поспілкуватися з вами найближчим часом".

Хто така Наві Піллей

Наванетхем "Наві" Піллей стала першою жінкою, яка почала юридичну практику в південноафриканській провінції Наталь ще у 1967 році.

Наві, донька водія автобуса з бідного індійського району Дурбана (ПАР), виросла й розпочала свою правозахисну діяльність за часів апартеїду; вона стала першою жінкою небілої раси, яка відкрила власну юридичну практику та була призначена суддею Високого суду Південної Африки.

Після того як Піллей виступила захисницею багатьох противників апартеїду, Генеральна Асамблея ООН обрала її суддею Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди.

Вона працювала в цьому трибуналі протягом восьми років, зокрема чотири роки — на посаді його голови.

Донедавна Піллей очолювала Незалежну міжнародну комісію ООН з розслідування ситуації на окупованій палестинській території, а наразі є суддею Міжнародного суду ООН у справі, в якій М'янму звинувачують у геноциді.

Знову не Трамп

Цього року на найпрестижнішу нагороду в галузі дипломатії та гуманітарної діяльності висунули 287 людей та організацій.

Імена номінантів зберігаються в таємниці протягом 50 років, тому публіка ще довго не дізнається, чи було в цьому списку ім'я Дональда Трампа, який уже не перший рік чекає на цю нагороду, про що відкрито заявляє.

Президент США наполягає, що він поклав край восьми війнам і найбільше заслуговує на премію.

“У них є репутація людей, які, можливо, не дають премію таким, як я. І я думаю, це сильно дискредитувало б їх, - заявив Трамп у середу. - І я кажу це не з презирства”.

В Осло, за даними джерел, американського президента не вважають гідним кандидатом через розв'язану ним війну проти Ірану, територіальні претензії, зокрема на Гренландію, жорстку політику щодо мігрантів, а також атаки на багатосторонню міжнародну співпрацю та ЗМІ.

Тим часом золоту медаль Нобелівського комітету Трамп все-таки має. Її президенту віддала лауреатка премії миру минулого року, лідерка венесуельської опозиції Марія Коріна Мачадо.

Вона вирішила, що після того, як американські сили захопили президента Венесуели Ніколаса Мадуро, Трамп заслуговує на нагороду. Однак домогтися політичної підтримки Білого дому їй не вдалося.

Попередні лауреати

У минулому Нобелівську премію миру отримали чотири президенти США: Барак Обама (2009 року), Джиммі Картер (2002-го), Вудро Вільсон (1919-го) і Теодор Рузвельт (1906-го).

Крім Картера, у момент присудження нагороди вони всі виконували президентські обов'язки, а Обамі премія дісталася через вісім місяців після інавгурації.

Хто отримував премію останніми роками:

2025: Марія Коріна Мачадо (Венесуела)

2024: Організація за ядерне роззброєння Nihon Hidankyo

2023: Наргіз Мохаммаді (Іран)

2022: Алесь Бєляцький (Білорусь), правозахисний центр "Меморіал" (Росія), Центр громадянських свобод (Україна)

2021: Дмитро Муратов (Росія), Марія Ресса (Філіппіни)

2020: Всесвітня продовольча програма ООН

2019: Абій Ахмед Алі (Ефіопія)

2018: Денис Муквеге (Демократична республіка Конго), Надя Мурад (Ірак)

2017: Міжнародна кампанія за знищення ядерної зброї

2016: Хуан Мануель Сантос (Колумбія)

2015: Квартет посередників на переговорах щодо національного примирення (Туніс)

2014: Кайлаш Сатіартхі (Індія) та Малала Юсуфзай (Пакистан)

Що таке Нобелівська премія миру

Премія миру – єдина, яку вручає не шведський, а норвезький Нобелівський комітет. Рішення ухвалюють п'ять осіб.

За словами експертів, з 1901 року підхід Нобелівського комітету до обґрунтування вибору лауреатів премії миру змінився. Якщо спочатку головним критерієм було сприяння миру, то згодом все більшого значення набув захист прав людини. Ця тенденція посилилася під час Холодної війни.

За правилами комітету, на премію миру можна номінувати будь-яку людину, але пропонувати кандидатури має право лише обмежене коло осіб.

При висуванні кандидатів враховуються три критерії, зазначені у заповіті Альфреда Нобеля: внесок у скорочення чисельності збройних сил, сприяння мирним переговорам та внесок у зміцнення братніх відносин між народами.

Як пояснюють у комітеті, за 120 років додалося кілька уточнювальних формулювань, таких як міжнародна співпраця, внесок у справу миру не лише окремих людей, а й організацій, та захист прав людини.