Легенева чума. Чи є ризик глобальної епідемії після імовірного випадку в Росії

Звучить моторошно: в Сибіру від пневмонії "невстановленого" походження померла жінка, яка могла зазнати впливу збудника чуми.

Російські ЗМІ повідомили, що майже 200 людей помістили в ізоляцію. Посадовці швидко спробували розвіяти занепокоєння, однак в інтернеті ширяться припущення й тривога.

28-річна жінка на ім'я Дар'я Шипілова працювала в Протичумному інституті в Іркутській області. За непідтвердженими повідомленнями, у жінки з'явилися симптоми, схожі на пневмонію, або після того, як вона розбила пробірку з бактерією чуми, або після поїздки в Бурятію на кордоні з Монголією. У цій місцевості чума є ендемічною серед диких тварин.

Станом на зараз причину смерті Шипілової офіційно не підтвердили, і, як повідомляють, лабораторні дослідження тривають.

Але експерти кажуть, що цей випадок навряд чи призведе до глобального спалаху. І ось чому.

Чуму спричиняє бактерія Yersinia pestis. Клінічно існує три форми: бубонна чума, легенева та септицемічна.

Бубонна чума є найпоширенішою і передається через укуси інфікованих бліх. Потрапивши в організм людини, бактерія переміщується до лімфатичних вузлів, де спричиняє хворобливі ураження, які називають "бубонами", у паху, на шиї та під пахвами.

Передача бубонної чуми від людини до людини трапляється рідко, але бактерія може потрапити в кров, спричиняючи септицемічну чуму, або в легені, спричиняючи легеневу чуму.

На відміну від інших форм, легенева чума може передаватися від людини до людини через дрібні краплі, що потрапляють у повітря під час кашлю або чхання.

Легенева чума також зазвичай призводить до смерті, якщо її не почати лікувати на ранній стадії, а період від зараження до симптомів може становити лише 24 години.

Чорна смерть, спричинена бубонною та легеневою чумою, у XIV столітті забрала життя понад 25 мільйонів людей у Європі, знищивши від третини до двох третин населення. Її поширенню сприяли відкриті торговельні шляхи та ввезення кораблями таких товарів, як зерно й борошно.

Однак сучасні умови значно менш сприятливі для поширення чуми.

По-перше, хоча легенева форма інфекції, спричиненої Yersinia pestis, без лікування майже завжди є смертельною, сьогодні її можна вилікувати за допомогою простих і широкодоступних антибіотиків.

"У нас є два методи лікування, які дуже добре діють проти бубонної чуми", – каже П'єро Олліаро, професор інфекційних захворювань, пов'язаних із бідністю, в Оксфордському університеті.

У 2025 році Олліаро та його колеги опублікували перше в історії рандомізоване контрольоване дослідження лікування бубонної чуми на Мадагаскарі. Воно показало, що два антибіотики – ципрофлоксацин для перорального прийому та аміноглікозид для ін'єкцій – були ефективними в лікуванні бубонної чуми на 91% і 92% відповідно.

Навіть у нечисленних випадках, коли чума в людини переходила в легеневу форму, за умови швидкого лікування 85% людей одужували й виживали.

Ще одна причина, через яку пандемія чуми малоймовірна, полягає в тому, що, на відміну від вірусу Covid-19, легенева чума може передаватися лише після появи симптомів. Зазвичай це відбувається протягом 24 годин. Симптоми тяжкі й очевидні.

Це означає, що будь-які подальші випадки можна швидко виявити, ізолювати й лікувати до того, як відбудеться передача інфекції.

"Це не той випадок, який ми можемо не помітити, коли люди сідають у літак, подорожують, а ми потім бачимо нові випадки зараження всюди", – каже Занія Стаматакі, доцентка вірусної імунології Бірмінгемського університету.

За її словами, це стало б цілком очевидним і доволі швидко.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, усіх людей, які контактували з пацієнтами, ідентифікували та спостерігають за ними, і наразі жоден із них не має симптомів захворювання.

Ці дії відповідають рекомендаціям у сфері громадського здоров'я Центру з контролю захворювань США, який просить виявляти людей, які перебувають у групі ризику, щоб за ними можна було спостерігати, проводити обстеження, поміщати на карантин і давати їм антибіотики.

Крістіан Ліндмаєр, речник Всесвітньої організації охорони здоров'я, у вівторок оголосив оцінку ризику.

Він сказав журналістам, що ризик є "від помірного до низького для Іркутська, низьким для Російської Федерації загалом і дуже низьким для Європейського регіону ВООЗ".

Загалом передача інфекції в лабораторних умовах є надзвичайно рідкісним явищем, оскільки зазвичай діють суворі протоколи для запобігання випадковому зараженню.

"Це дуже спеціалізовані лабораторії, – каже Стаматакі. – Там є численні рівні захисту".

Наприклад, Стаматакі пояснює, що дослідники носять повний комплект засобів індивідуального захисту (ЗІЗ). Зі зразками також працюють лише в боксах біологічної безпеки.

У цих захисних боксах підтримується негативний тиск повітря, тобто повітря рухається всередину боксу й у напрямку від користувача.

"Якщо пробірка розіб'ється, це станеться всередині боксу, і користувач буде захищений", – каже вона.

Навіть під час транспортування пробірки її поміщають у вторинний захисний контейнер, пояснює Стаматакі.

За її словами, перш ніж почати працювати в таких лабораторіях, технічні працівники також проходять інтенсивну підготовку.

Однією з головних причин такого швидкого поширення чуми в XIV столітті були загалом погані умови життя того часу. Вулиці були завалені відходами та харчовими рештками, що створювало ідеальні місця для гніздування чорних щурів, які переносили заражених бліх.

Люди жили дуже близько одне до одного, а торговці місяцями перебували на тісних кораблях.

У більшій частині світу таких умов більше немає.

Утім, важливо зазначити, що чума – це не лише хвороба минулого. Чума є ендемічною серед популяцій гризунів в Африці, Азії, Південній Америці та навіть у США.

Щороку фіксують випадки захворювання і серед людей. Наприклад, у США щороку повідомляють у середньому про сім випадків чуми серед людей.

У деяких частинах світу час від часу також стаються локальні спалахи, під час яких легенева чума передається від людини до людини.

У 2017 році спалах на Мадагаскарі призвів до 2 417 випадків чуми та 209 смертей.

Однак Олліаро зазначає, що сам факт завершення цього спалаху свідчить про те, що чума зазвичай локалізована, не призводить до пандемії.

Однак, хоча справді глобальне поширення спалаху чуми малоймовірне, це не означає, що ми не повинні інвестувати в лікування та профілактику чуми.

"Можливо, у глобальному масштабі вона зачіпає небагатьох людей, але вона все одно спричиняє страждання, – каже Олліаро. – Ми не повинні забувати, що чума існує".