Бути голим серед людей - корисно. Як допомагає публічна нагота

Дослідження свідчать, що натуризм - практика несексуальної соціальної наготи - може допомагати людям покращувати сприйняття власного тіла. Натуристи та експерти розповіли BBC, як це працює.

Гелен Берріман вважає, що мала б набагато краще розуміння свого тіла, якби відкрила для себе натуризм у молодшому віці.

Улітку 2020 року Берріман купила собі бікіні, щоб носити під час спеки. До цього вона не вдягала бікіні 20 років, оскільки більшу частину життя боролася з дисморфофобією тіла (станом, коли людина зациклюється на уявних недоліках своєї зовнішності).

Приблизно через рік її чоловік познайомив її з натуризмом.

"Натуризм означає участь у соціальній наготі без очікувань і без сексуального збудження", - каже Керем Сойлемез, доцент психології Regent's University London.

Дослідження свідчать, що перебування серед інших оголених людей може допомогти покращити ставлення до власного тіла. Натуристи та психологи пояснюють, чому це може бути потужним способом переосмислити наші взаємини з власним тілом.

Натуризм і сприйняття власного тіла

Марта Вікері щиро ненавиділа кожну частину свого тіла - до того, як відвідала свій перший натуристський захід.

Негативне сприйняття власного тіла, яке поширене в усьому світі, передбачає надмірне зосередження на власному тілі та незадоволення ним, зазвичай через форму, вагу або окремі риси.

У США близько 51% дорослих відчувають тиск відповідати певному типу фігури.

У Великій Британії приблизно кожен восьмий дорослий переживав суїцидальні думки через занепокоєння щодо зовнішності.

Негативне сприйняття тіла може впливати на поведінку людини. Наприклад, нездатність досягти ідеальної зовнішності може призводити до уникання соціальних ситуацій, нав'язливих фізичних тренувань або навіть косметичних операцій.

Формування позитивного ставлення до власного тіла важливе з багатьох причин, зокрема для самооцінки, оптимізму, сексу та здоров'я.

Водночас ставлення до тіла є складним явищем, і його вплив на людей може відрізнятися. Наприклад, представники ЛГБТК+ спільноти можуть відчувати посилене занепокоєння через дискримінацію або свою гендерну ідентичність.

Натуризм, однак, ніби руйнує частину уявлень про те, яке тіло вважається бажаним.

Вікері каже, що саме натуризм став "каталізатором" покращення її ставлення до власного тіла.

"Я прийшла й зрозуміла, попри те, що моє тіло було більшим, ніж мені хотілося б або ніж, як казало суспільство, воно мало б бути, це не мало значення", - говорить вона.

Натуризм допоміг Вікері побачити своє тіло нейтрально та перестати його критикувати.

"[Я зрозуміла], що моє тіло дає мені можливість щоранку прокидатися, обіймати друзів, пити каву й відчувати сонце на шкірі", - каже вона.

Коротка історія соціальної наготи

Культура порівнянь

Сойлемез, який сам не є натуристом, але багато років досліджує стигматизацію натуристів і суспільне сприйняття натуризму, каже, що спотворене медіаобразами уявлення про тіло можна виправляти через "перебування поруч із реальними тілами, реальними людьми".

"Йдеться не лише про те, щоб тебе приймали інші, а й про те, щоб навчитися приймати себе", - додає він.

Марина Рачицькі, старша викладачка психології Університету Рогемптона в Лондоні, погоджується.

Суспільство визначає, що вважається "нормальним", каже вона.

"Соціальні мережі та наше оточення тиснуть на нас, змушуючи відповідати цьому уявленню про нормальність, яке не обов'язково відповідає середньостатистичному".

Масштабні дослідження свідчать, що соціальні мережі посилили негативне ставлення до власного тіла, оскільки формують уявлення про те, що є привабливим або бажаним.

Це має шкідливий вплив на користувачів, адже для багатьох прагнення досягти "ідеалізованого" тіла часто є чинником розвитку розладів харчової поведінки та тривожності, а також підсилює почуття сорому.

Сучасні технології, такі як ШІ-боти та фільтри краси для смартфонів, можуть заохочувати до порівняння себе з іншими та навіть сприяти розвитку дисморфофобії тіла.

Одне дослідження показало, що коли підлітки скоротили використання соціальних мереж протягом трьох тижнів, їхнє ставлення до зовнішності та задоволеність власною вагою покращилися.

"Контакт із пересічними тілами, пересічними людьми змушує по-новому поглянути на те, що є нормальним, прийнятним і красивим", - каже Рачицькі.

Поки що зв'язок між соціальною наготою та сприйняттям власного тіла досліджений недостатньо, але перші контрольовані дослідження за останнє десятиліття дали багатообіцяльні результати.

Одне дослідження за участю 849 людей показало, що учасники, які практикували натуризм, повідомляли про більше задоволення життям, що пояснювалося позитивнішим ставленням до власного тіла та вищою самооцінкою.

Серед учасників натуристських заходів спостереження за іншими оголеними людьми виявилося "важливим чинником" позитивного сприйняття власного тіла.

В іншому, меншому дослідженні учасників розподілили на дві групи: "в одязі" та "без одягу", щоб з'ясувати, як нагота впливає на прийняття власного тіла.

Учасники групи без одягу демонстрували вищий рівень задоволення своїм тілом. Цей ефект пояснювався зниженням соціальної тривожності щодо зовнішності, тобто занепокоєння тим, що твоє тіло оцінюють інші.

"Чим більше ми прикриваємося, тим більше почуваємося незручно через себе, тому що психологічно думаємо: якщо мені потрібно це приховувати, значить, із цим щось не так", - каже Рачицькі.

Берріман, яка зараз є представницею жінок у British Naturism, національній натуристській організації Великої Британії, вважає, що натуризм також може допомагати протистояти культурі порівнянь.

"У соціальних мережах люди намагаються виглядати певним чином і витрачають купу грошей на те, щоб добре виглядати. Те, що робимо ми як натуристи, певною мірою цьому протидіє. Вам не потрібно витрачати багато грошей. Вам не потрібно виглядати певним чином. Кожне тіло прекрасне", - каже вона.

На тілі Берріман є шрами, яких вона, за її словами, "більше не соромиться. Вони є частиною історії, частиною життя".

На натуристських заходах, каже вона, присутнє величезне різноманіття тіл: від так званих нормативних тіл до людей, які пережили рак, людей зі стомою, ампутаціями кінцівок або іншими фізичними особливостями.

Лінда Ешмор також може підтвердити користь відвідування таких заходів.

Вона каже, що мала негативне ставлення до свого тіла з 12-річного віку, яке згодом посилилося через низку проблем зі здоров'ям.

Після інфекції, яку неможливо було вилікувати, їй ампутували два пальці на нозі.

Також у неї діагностували діабет першого типу, і вона мусила робити ін'єкції інсуліну в живіт.

Вона згадує, що почувалася надзвичайно скуто.

Але у 2019 році, у віці 50 років, вона відкрила для себе натуризм, який, за її словами, змінив її.

Це було "абсолютно чудово… сидіти, спілкуватися з людьми без одягу. Це здавалося абсолютно нормальним", каже вона.

Незаслужена репутація

Попри переваги, про які повідомляють багато натуристів, ця практика зазвичай демонізується у медіа, каже Сойлемез, і вже давно вважається суперечливою поведінкою.

Стигматизація значною мірою ґрунтується на припущенні про сексуальну девіантність і часто походить із культурних, релігійних та моральних цінностей.

Законність натуризму у США є складним питанням, оскільки закони щодо соціальної наготи відрізняються залежно від штату, хоча там діє чимало натуристських організацій, зокрема The Naturist Society Foundation та American Association for Nude Recreation.

Сьогодні ця практика є законною у Великій Британії, якщо людина не знімає одяг із наміром образити або шокувати інших.

В інших європейських країнах натуризм також популярний, особливо в Данії, Німеччині, Франції та Іспанії.

Наразі дослідження виявили небагато негативних наслідків натуризму для дорослих чи дітей, і вони часто залежать від зовнішнього сприйняття.

"Будь-який негативний досвід трапляється досить рідко. Найчастіше, якщо він і виникає, це не обов'язково через сам натуризм, а через обмеження та тиск сорому", - каже Рачицькі.

Втім, додає вона, коли оголошують набір учасників для досліджень, зазвичай відгукуються саме ті люди, яким натуризм подобається.

Хоча на організованих натуристських заходах діють заходи безпеки та суворі правила, натуристські організації не можуть контролювати людей, які відвідують громадські місця для нудистів, такі як пляжі.

Звісно, натуризм полягає не лише в тому, щоб зняти одяг. Він також пов'язаний із єднанням із природою та пошуком спільноти.

"Для різних людей натуризм означає різне, - каже Берріман. - Деякі люди буквально не можуть терпіти відчуття одягу на своїй шкірі".

Для інших, додає вона, головне полягає саме у спільноті, а не в тому, який вигляд маєш.

Також варто зазначити, що поряд із натуризмом покращувати ставлення до власного тіла можуть й інші заняття, пов'язані з оголеним тілом.

Наприклад, існує масив досліджень щодо академічного рисунка з натури, коли людина малює фігуру, спостерігаючи за живою оголеною моделлю, і того, як це може покращувати сприйняття власного тіла, особливо серед жінок.

Люди часто відчувають тривогу, коли вперше приходять на натуристський захід, каже Террі Лейн, член комітету British Naturism.

Але приблизно через десять хвилин можна побачити, як вони розслабляються.

Схожі відчуття він пережив і на своєму першому заході, до того відвідуючи лише нудистські пляжі.

Описуючи себе в молодості як "худорлявого хлопця", він каже, що в тридцятирічному віці набрав вагу та соромився свого живота.

Проте натуризм допоміг йому кинути виклик негативним думкам про власне тіло та стати впевненішим.

"Це спосіб зрозуміти, хто ти є", - каже він.

"Ти не ховаєшся за жодними ярликами чи одягом. Коли ти повністю оголюєшся, це насправді дуже звільняє… і ти думаєш: ось хто я є".