Масове самогубство в секті: як 900 людей випили отруту за наказом проповідника

Джим Джонс
Підпис до фото, Джим Джонс починав як проповідник, який виступав за расову рівність і допомогу бідним
    • Author, Фіона Макдональд
    • Role, BBC
  • Published
  • Час прочитання: 8 хв

Джим Джонс обіцяв створити суспільство без расової нерівності, бідності та несправедливості. Його релігійна громада об'єднала тисячі людей, а сам він мав зв'язки серед американських політиків. Але згодом проповідник перетворився на людину, яка прагнула повністю контролювати своїх послідовників.

18 листопада 1978 року в невеликому поселенні серед тропічних лісів Гаяни у Південній Америці загинули 918 людей. Понад 300 з них були дітьми.

Це одна з найстрашніших трагедій XX століття.

Як до цього дійшло? І чому сотні людей, які колись добровільно пішли за Джонсом, опинилися в пастці, з якої не змогли вибратися?

Увага: у матеріалі є згадки про самогубства

"Улітку 1978 року ми всі помічали, що Джиму ставало дедалі гірше. Його виступи через гучномовці були нервові й плутані", - згадувала Лора Джонстон Коул у документальному фільмі "Джонстаун: життя і смерть Храму народів" (Jonestown: The Life and Death of Peoples Temple), який вийшов у 2006 році.

Вона говорила про Джонстаун - поселення, яке Джонс створив у джунглях Гаяни. Роком раніше він перевіз туди близько тисячі учасників своєї громади "Храм народів", пообіцявши їм нове життя.

Але замість омріяного суспільства рівних людей вони опинилися в ізоляції, під владою проповідника, який не збирався їх відпускати.

Того листопадового дня більшість мешканців Джонстауна загинули, випивши напій із ціанідом.

Того ж дня озброєні прихильники Джонса вбили американського конгресмена Лео Раяна та ще чотирьох людей, які приїхали допомогти тим, хто хотів залишити поселення.

Цю трагедію часто називають найбільшим масовим самогубством в історії. Але ті, кому вдалося вижити, наполягають: це було вбивство.

"Це було масове вбивство. Він повністю позбавив людей волі до життя, постійно обманюючи їх", - сказала Джонстон Коул в інтерв'ю BBC у 2015 році.

Людина, яка обіцяла змінити світ

Пропустити Подкаст і продовжити
Подкаст: Я тебе врятую
Я тебе врятую

Подкаст BBC News Україна про роботу й людські долі медиків під час війни.

Усі епізоди

Кінець Подкаст

Джим Джонс виріс у бідній родині в невеликому містечку штату Індіана.

Його батько, який воював у Першій світовій, багато пив. Через отруєння іпритом у нього були хворі легені.

У 1956 році Джонс заснував в Індіанаполісі релігійну громаду "Храм народів".

Він говорив про рівність усіх людей, виступав проти расизму й закликав допомагати одне одному. Громада підтримувала своїх учасників, допомагала їм із лікуванням та іншими життєвими проблемами. Джонс хотів, щоб люди різного походження жили разом і мали однакові права.

Тоді в Америці чорношкірі люди стикалися з дискримінацією, тому слова Джонса приваблювали багатьох. До його громади приходили люди різного віку. На зустрічах співали релігійні пісні, танцювали, а Джонс проводив релігійні обряди, під час яких обіцяв зцілення.

Люди знаходили там друзів, підтримку й відчуття, що вони не самі.

"Ніхто не вступає до секти, думаючи, що вона завдасть йому шкоди. Люди приходять до релігійної організації чи політичного руху, бо їм подобаються їхні ідеї та люди, яких вони там зустрічають", - пояснювала колишня учасниця громади Дебора Лейтон.

Названий син Джонса, Джим Джонс-молодший, пізніше говорив, що його батько був непростою людиною. Він справді хотів змінити світ, але мав і серйозні особисті проблеми.

Джонс умів подобатися людям і переконувати їх у своїй правоті.

Лора Джонстон Коул, яка теж була учасницею громади, згодом згадувала: "Джонс знав, як зробити так, щоб кожен з нас йому повірив. А я була справжньою фанатичкою. Я справді вірила в усе це".

Джим Джонс під час проповіді
Підпис до фото, Джим Джонс під час проповіді

Велика політика і параноя

У 1965 році Джонс вирішив перевезти громаду до Каліфорнії. Спочатку її учасники оселилися в місті Юкая, а в 1971-му переїхали до Сан-Франциско.

Там "Храм народів" швидко став помітною громадською організацією. Його учасники брали участь у демонстраціях, підтримували кандидатів на виборах і виступали за соціальні зміни.

Джонс налагодив зв'язки з представниками Демократичної партії та підтримав кандидата на посаду мера Сан-Франциско Джорджа Москоне. Той переміг на виборах і призначив проповідника головою міського управління з питань житлового будівництва.

Згодом коло політичних знайомств Джонса стало ще ширшим.

Його запрошували літати приватним літаком Волтера Мондейла, який тоді балотувався на посаду віцепрезидента США. Під час президентської кампанії Джиммі Картера він також спілкувався з дружиною кандидата Розалін Картер.

Журналіст Тім Рейтерман зазначав, що Джонс мав зв'язки й вплив у політичних колах, про які більшість людей, навіть відомі проповідники, могли тільки мріяти.

Однак за публічним образом борця за рівність все виразніше проступала інша сторона його життя.

У 1970-х роках Джонс почав зловживати амфетамінами та барбітуратами. Він ставав підозрілим, бачив зраду там, де її не було, і вимагав від послідовників цілковитої покори.

У серпні 1977 року журналісти опублікували розслідування про життя громади Джонса. Колишні учасники "Храму народів" розповіли, що там відбувалося насправді: людей били, принижували й карали за непослух.

Один з авторів розслідування Маршалл Кілдафф згодом писав, що Джонс вів подвійне життя і з часом ставав дедалі непередбачуванішим.

Про те, що відбувалося за зачиненими дверима, розповідала й Дебора Лейтон. Пізніше вона описала свій досвід у книжці Seductive Poison. За її словами, життя в громаді дуже відрізнялося від того, що Джонс показував людям під час публічних проповідей.

Як мрія про нове життя обернулася пасткою

Після журналістського розслідування Джонс вирішив залишити США. У 1977 році він разом з послідовниками переїхав до Гаяни у Південній Америці, де громада вже облаштовувала власне поселення.

Його назвали Джонстауном - на честь самого проповідника.

Для багатьох це був шанс почати нове життя. Вони хотіли створити суспільство, де всі рівні, допомагають одне одному й не стикаються з расовою дискримінацією.

Але в цього був й інший бік. Поселення було розташоване далеко від міст, рідних і звичного світу. Зв'язатися з близькими ставало дедалі важче, а дізнатися, що відбувається за межами громади, майже не було звідки.

Джонс міг майже повністю контролювати життя своїх послідовників. Він вирішував, де і як вони житимуть, працюватимуть та яку інформацію отримуватимуть.

Проповідник все частіше говорив про змови й загрози з боку американської влади. Він переконував людей, що за межами поселення на них чекають вороги, які хочуть зруйнувати все, що вони створили.

Голос Джонса не змовкав навіть уночі. Його виступи постійно лунали через гучномовці, встановлені у всьому поселенні.

"У Джонстауні була система гучномовців, через яку міг говорити тільки Джим. Вона працювала цілодобово. Він записував свої виступи, і навіть посеред ночі його голос продовжував лунати", - згадувала Лейтон.

Лора Джонстон Коул розповідала, що Джонс постійно нагадував людям, як багато вони здобули завдяки громаді, і переконував, що тепер хтось хоче все це в них відібрати.

"Він казав нам: "Подивіться, скільки всього ми маємо. А тепер інші люди хочуть усе це в нас забрати".

Тим часом рідні мешканців Джонстауна дедалі більше хвилювалися за них. Вони отримували тривожні звістки, намагалися зв'язатися з близькими й зверталися по допомогу до американської влади.

Зрештою, у листопаді 1978 року конгресмен від Каліфорнії Лео Раян вирішив особисто поїхати до Гаяни. Разом з ним вирушили журналісти та помічники. Вони хотіли з'ясувати, чи справді людей утримують у Джонстауні проти їхньої волі.

"До нас доходили повідомлення, що там є озброєний табір", - згадувала помічниця конгресмена Джекі Спеєр.

Конгресмен Лео Раян
Підпис до фото, Конгресмен Лео Раян вирушив до Джонстауна, щоб з'ясувати, чи справді там силою утримують людей. Ця поїздка стала для нього останньою

Коли американська делегація приїхала до Джонстауна, напруження там було дуже сильним.

Джонс влаштовував так звані перевірки на відданість і заохочував людей стежити одне за одним. Якщо хтось збирався втекти, про це мали негайно повідомити.

Люди боялися говорити відверто навіть із рідними.

"Батько міг донести на сина, чоловік - на дружину, а маленька дитина - на когось із батьків", - розповідав Вернон Госні, учасник громади, який згодом втратив у трагедії сина.

За його словами, навіть зізнатися в бажанні залишити поселення було небезпечно.

Приїзд конгресмена Лео Раяна дав деяким мешканцям надію, що тепер вони зможуть вибратися з Джонстауна.

Увечері, коли делегація вже була в поселенні, Госні наважився передати журналістам записку з проханням про допомогу.

"Я хотів передати йому записку зі словами: "Допоможіть нам вибратися з Джонстауна", - згадував він.

Журналіст NBC Дон Гарріс отримав ще дві записки від людей, які теж хотіли виїхати.

"Тоді ми зрозуміли, що відбувається щось дуже-дуже погане", - розповідала Джекі Спеєр.

Наступного дня делегація знову приїхала до поселення. Ще один мешканець прямо сказав, що люди не можуть звідти піти і він хоче повернутися додому. Стало зрозуміло, що охочих виїхати набагато більше, ніж здавалося спочатку. Кілька людей попросили конгресмена забрати їх з собою.

Дізнавшись про їхні наміри, Джонс спробував їх утримати. Спочатку вмовляв залишитися, нагадував, що вони його послідовники. Та коли охочих виїхати ставало дедалі більше, почав звинувачувати їх у зраді.

"Коли стало відомо, що люди хочуть поїхати, почався справжній хаос. Джонс благав: "Ви не можете піти. Ви мої люди. Чому ви хочете мене покинути?" А потім сказав: "Звісно, можете їхати, якщо хочете". Але насправді це означало зовсім інше: "Ви мене зраджуєте", – згадувала Спеєр.

Один з прихильників Джонса навіть пригрозив напасти на конгресмена з ножем. Та делегація все ж вирушила до злітної смуги разом із людьми, які хотіли врятуватися.

Дістатися до літака їм не вдалося. На злітній смузі з'явилися озброєні прихильники Джонса й відкрили вогонь.

Загинули п'ятеро людей. Серед них - конгресмен Лео Раян і журналіст Дон Гарріс.

Останній день Джонстауна

Коли звістка про вбивство конгресмена дійшла до Джонстауна, Джонс скликав усіх мешканців на загальні збори.

Він переконував людей, що американська влада не залишить загибель Раяна без відповіді. За його словами, до поселення прийдуть солдати, катуватимуть дітей і літніх людей. Єдиним виходом він назвав смерть усієї громади.

На той час мешканці вже кілька місяців жили в ізоляції, постійному страху й під психологічним тиском. Джонс контролював інформацію, яка до них надходила, переконував, що зовнішній світ хоче їх знищити, і не дозволяв залишати поселення.

"Вони боялися того, що станеться після вбивства конгресмена. Джонс щодня брехав їм, посилював їхні страхи й підозри. У них не було можливості щось змінити", – розповідала Джонстон Коул BBC у 2018 році.

Того ж дня, 18 листопада 1978 року, в Джонстауні загинули 909 людей. Більшість з них померли, випивши напій з ціанідом. Серед загиблих було понад 300 дітей. Ще дев'ятеро людей загинули за межами поселення. П'ятеро з них стали жертвами нападу на американську делегацію.

Джонстаун після трагедії 18 листопада 1978 року
Підпис до фото, Джонстаун після трагедії 18 листопада 1978 року

Самого Джима Джонса знайшли мертвим із вогнепальним пораненням голови.

Тім Картер втратив у Джонстауні кількох близьких, зокрема дружину та сина. У документальному фільмі 2006 року він назвав загибель людей безглуздою трагедією, якій неможливо знайти виправдання.

"Це була безглузда втрата. Безглузда загибель", – сказав він.

Skip Підписуйтеся на нас у соцмережах and continue readingПідписуйтеся на нас у соцмережах

End of Підписуйтеся на нас у соцмережах