Плинність життя проти стійкості духу: у чому секрет "Великої хвилі" Хокусая

"Велика хвиля" Хокусая
    • Author, Келлі Грувієр
    • Role, ВВС Culture
  • Published
  • Час прочитання: 5 хв

Шедевр Кацусіки Хокусая 1831 року "Велика хвиля" став потужним глобальним символом, проте він також має дивну здатність збивати з пантелику.

На новій виставці в Лондоні представлено різні варіації цього твору. Кожна із них дає свою підказку, яка допомагає розгадати зміст цього визначного твору.

Одразу звертаєш увагу на "кігті", що вигинаються з гребеня хвилі на гравюрі 1831 року — "Під хвилею біля Канаґави", яку сьогодні частіше називають просто "Велика хвиля".

Саме ці загрозливі пазурі привернули увагу Вінсента ван Гога та його брата Тео, коли вони обговорювали цю роботу Хокусави в листуванні у 1880-х роках.

"Ці хвилі — наче кігті, — писали один одному Вінсент і Тео у вересні 1888 року, — судно потрапило в їхній полон, це можна фізично відчути".

Упродовж майже двох століть світ радше відчуває, аніж бачить цей надзвичайний, відносно невеликий і лаконічний образ Хокусаї, у якому переважає прусський синій.

Поряд із "Моною Лізою" Леонардо, "Дівчиною з перловою сережкою" Вермеєра та "Зоряною ніччю" самого Ван Гога, цей твір є одним із найбільш упізнаваних в історії культури.

Придивіться уважніше: насправді в обіймах хвиль опинилося не одне судно, а три. Ці довгі, обтічні вантажні човни (японською — "осіокурі-буне") — зовсім не дрібні деталі, які треба вишукувати, примруживши очі.

Пропустити Подкаст і продовжити
Подкаст: Я тебе врятую
Я тебе врятую

Подкаст BBC News Україна про роботу й людські долі медиків під час війни.

Усі епізоди

Кінець Подкаст

Їхня присутність і драматичне, завмерле в часі становище відіграють ключову роль у тій історії, яку розповідає "Велика хвиля". А їхня дивна непомітність свідчить про особливу властивість цієї гравюри — збивати з пантелику навіть найуважніших спостерігачів.

"Велика хвиля" складається з напрочуд невеликої кількості елементів: трьох човнів, бурхливих хвиль, похмурого неба і, десь далеко, гори Фудзі, вкритої снігом. І все ж, осягнути справжній зміст цієї знаменитої гравюри залишається завданням майже містично складним.

Чи є це зображенням величної сили природи та нікчемності людських починань, чи, можливо, це уособлення незламної стійкості людства перед обличчям неминучої катастрофи?

Чи є "Велика хвиля" твором, що протиставляє швидкоплинність життя (що символізується хвилею) та стійкості духу (втіленого в образі гори)? Або, можливо, це алегорія божественного споглядання — коли гора Фудзі, немов захисниця, непохитно вдивляється в нас крізь вируючий отвір смертельної небезпеки?

Сьогодні "Велику хвилю" можна побачити будь-де: від емодзі, мемів і Lego до японської банкноти номіналом 1000 єн.

Можливо, передчуваючи резонанс свого твору, художник створив супутню серію гравюр. Вона допомагає розкрити сенси, закладені у первинній "Великій хвилі", а також пояснити її всеосяжний вплив.

Під час створення цієї серії Хокусаї переживав період значного особистого оновлення. Перенісши інсульт у віці близько 60 років, він зосередив свою увагу на найвищій горі Японії — Фудзі, яка здавна асоціювалася з безсмертям.

Митець поставив собі за мету зафіксувати з різних ракурсів мінливий характер цієї гори — об'єкта як поклоніння, так і паломництва. І хоча жодне з інших 45 зображень, створених Хокусаї, не вкорінилося в культурній свідомості так міцно, як "Велика хвиля", кожне із цих зображень дозволяє по-новому поглянути на найвідоміший твір, привертаючи увагу до цікавих деталей і тем, які інакше могли б залишитися непоміченими.

Слабкість рибалок

Поглянемо на гравюру "Кадзікадзава в провінції Кай": у центрі зображення на скелястому виступі хитко вмостилася постать — рибалка закидає вудки в бурхливі води річки Фудзі.

Тут Хокусаї, який у своїй серії прагнув оспівати вічне в плинному, зосереджується на зусиллях одного рибалки, відшукуючи в його праці щось вічне й архетипне.

Рибальські сіті — ледь помітні, майже невловимі, ​​— що тягнуться від рибалки до бакланів у стрімкому потоці, вписують його в тендітну геометричну структуру картини. Ці лінії перегукуються з трикутним силуетом величної гори, що височіє на задньому плані.

"Кадзікадзава в провінції Кай"
Підпис до фото, Самотній рибалка невпевнено вмостився в центрі "Кадзікадзави, що в провінції Кай"

Раптом десятки безіменних членів екіпажу, що веслують у човнах на "Великій хвилі" — чию присутність Хокусай у цій гравюрі лише ледь окреслює, — стають нам ближчими, набуваючи значно більшої емоційної ваги.

Якщо покласти ці гравюри поруч, то примарні обриси, які утворюють рибальські сіті на "Кадзікадзава в провінції Кай", сходячись у кулаці рибалки, нагадують силует одного з тих човників "Великої хвилі".

Це видається передвістям випробування, що ще має статися, або ж моторошним нагадуванням про трагедію, яка вже відбулася.

Внутрішній та зовнішній світи

Або візьмімо, наприклад, оманливо просту гравюру "Фудзіміґахара в провінції Оварі", чий сонячний спокій на перший погляд здається цілковитою протилежністю бурхливості "Великої хвилі".

Цей витвір — справжній майстер-клас із композиційної побудови: гора Фудзі, яку здавна шанували як символ безсмертя, тут перетворюється на ледь помітну смужку деревної стружки, що відлітає з-під інструмента бондаря, який працює над великою круглою діжкою на передньому плані. Ця ще не завершена діжка, що не має дна, стає своєрідною величезною лінзою: крізь неї гора Фудзі водночас і проглядає, і ховається з очей. Вона і вписана в рамку, і водночас забута.

"Рівнина Фудзіміґахара в провінції Оварі"
Підпис до фото, "Рівнина Фудзіміґахара в провінції Оварі" — це майстер-клас із композиції

Якщо ми подумки повернемо цю бочку назад, до початку серії, і розмістимо її поруч із "Великою хвилею", то побачимо потужний — нехай і миттєвий — вигин хвилі, що охоплює гору вдалині.

Цей елемент водночас слугує і дороговказом, що спрямовує наш погляд до віддаленої гори Фудзі, і домінуючим об'єктом, який повністю заступає її собою.

Хвиля постає і як грізніша за гору стихія, і як контрастний фон, що підкреслює її безмежність.

У результаті виникає твір, який змушує наш погляд постійно перемикатися — від того, що саме ми бачимо, до того, як ми це бачимо, — фокусуючись на рухливій межі між внутрішнім і зовнішнім світами.

Усе змінюється

Сукупний ефект від цих різноманітних ракурсів гори Фудзі породжує відчуття ілюзорності буття.

Ця тема стала частиною гравюр укійо-е ("картини плинного світу") періоду Едо в Японії.

Мабуть, жоден інший твір із цієї серії не розкриває цей аспект настільки інтригуюче, як гравюра "Відображення в озері Місака в провінції Кай".

На ній зображено самотнього рибалку, що лежить у своєму човні посеред дзеркально гладкої води, а над усім цим височіє велична й оголена гора Фудзі.

"Відображення в озері біля Місаки, що в провінції Кай"
Підпис до фото, "Відображення в озері біля Місаки, що в провінції Кай", підкреслює ілюзорну природу буття

У цьому нерухомому краєвиді, оточеному зеленими пагорбами й розлогими деревами, панує якась сновидійна безтурботність.

Проте її дивним чином порушує раптове усвідомлення: перевернуте відображення гори в озері — що займає нижню половину гравюри — зображує Фудзі не такою, якою вона є у пишному вбранні весни чи раннього літа, а такою, якою вона була або буде в розпал зими, вкрита снігом.

Якщо згадати "Велику хвилю", то побачимо, що Хокусаї майстерно грається з образом гори, яка, попри свою оманливу податливість, залишається незмінною.