You’re viewing a text-only version of this website that uses less data. View the main version of the website including all images and videos.
"Почалося справжнє пекло". Що розповіли свідки на суді про вбивство Тупака Шакура
- Author, Сарін Хабешиан
- Role, Лос-Анджелес
- Author, Шайма Халіл, Ріган Морріс
- Role, з суду у Лас-Вегасі
- Published
- Час прочитання: 5 хв
У перший день судового процесу у справі про вбивство Тупака Шакура прокурори представили підозрюваного, колишнього ватажка банди Двейна "Кіффі Ді" Девіса, як людину, одержиму жагою помсти.
Свідчення очевидців перенесли присяжних на три десятиліття назад, у ніч, коли застрелили Шакура. Це була епоха 1990-х років, коли банди контролювали хіп-хоп, а недовіра до поліції призводила до відсутності співпраці й зрештою вилилася в одну з найвідоміших нерозкритих справ минулого століття.
63-річного Девіса обвинувачують у вбивстві Шакура.
Прокурори стверджують, що, хоча Девіс не натискав на спусковий гачок, саме він нібито організував це вбивство. Девіс заперечує звинувачення і не визнає своєї провини.
У вступній промові обвинувачення представило Девіса як ватажка групи, відповідальної за стрілянину. Прокурори послалися на мемуари, співавтором яких є Девіс, де детально описано ніч убивства.
"Давайте прояснимо: Двейн Девіс не натискав на спусковий гачок. Але саме він спланував стрілянину як помсту за побиття свого племінника, - заявив присяжним перший заступник окружного прокурора Біну Палал. - І показово, що про це вам розповість сам Двейн Девіс".
Адвокати Девіса назвали цю версію "вигадкою", назвавши справу результатом провальне розслідування, що тривало десятиліття.
Девіс дистанціювався від мемуарів, заявивши, що не писав їх самостійно, а деякі фрагменти були вигадані для збільшення продажів.
Захист Девіса наголошує на тому, що протягом майже трьох десятиліть у цій справі нікого не заарештували, і запитує, чому "ніхто нічого не підтверджує?".
"Якими фактами вони володіють через 30 років?" - запитав адвокат Майкл Санфт.
Першим свідком обвинувачення виступив Гаррі Дейл, який на момент стрілянини у вересні 1996 року служив у Поліцейському департаменті Лас-Вегаса.
Поліцейський докладно розповів, як їхав у машині швидкої допомоги разом із Шакуром після стрілянини.
За його словами, репер відмовився надати будь-яку інформацію про те, що сталося і хто в нього стріляв.
Згідно зі свідченнями поліцейського, Шакур сказав: "Ми самі з цим розберемося".
В основі справи лежать суперництво між реперами Східного та Західного узбережжя США, а також територіальні війни між вуличними бандами Bloods і Crips, увічнені в текстах реп-пісень і новинних репортажах 1990-х років.
Поліція давно заявляє, що відсутність співпраці у справі завела розслідування в глухий кут. Водночас люди з оточення репера звинувачували владу в тому, що від самого початку вона ставилася до них як до підозрюваних і не відпрацювала важливі зачіпки.
Упродовж усього понеділка прокурори змальовували цю картину для присяжних, пояснюючи, що у справі про стрілянину не висунули офіційних кримінальних обвинувачень, оскільки у світі банд "мовчання означає виживання".
Однак, за словами прокурорів, "однією людиною", якій було важко зберігати мовчання, був сам підсудний. Вони зазначили, що Девіс дав "кілька" свідчень у справі в період між 1998 і 2003 роками.
Прокурори стверджують, що Девіс спланував стрілянину після того, як за кілька годин до цього його племінник Орландо Андерсон побився з Шакуром у Лас-Вегасі.
На думку прокурорів, Девіс вважав: напад на його племінника не може "залишитися без відповіді".
Культовому реперу було лише 25 років, коли в нього стріляли після боксерського поєдинку Майка Тайсона 7 вересня 1996 року. Він помер через шість днів.
Прокурори стверджують, що Девіс, колишній ватажок вуличної банди South Side Compton Crips, був "командиром на місці", який "віддав наказ убити" Шакура.
Розслідування вбивства фактично зайшло в глухий кут, доки сам Девіс не почав робити публічні заяви, опублікувавши 2019 року мемуари. У них, а також у численних інтерв'ю, Девіс стверджував, що тієї ночі був пасажиром автомобіля, з якого відкрили вогонь по машині Шакура.
У книзі він написав, що передав пістолет, використаний для вбивства, своєму племіннику Андерсону, який і застрелив репера.
Його адвокати стверджували, що книга є художнім твором і не повинна використовуватися як доказ у кримінальному процесі щодо подій, які сталися три десятиліття тому. Однак суддя постановив, що її можна використовувати в суді.
Команда захисту також звернула увагу на відсутні поліцейські звіти, спірні докази та "упереджену, недбалу й неповну" роботу слідчих.
Вони стверджували, що обвинувачення спирається на "ненадійних людей із судимостями, фінансовими мотивами та суперечливими свідченнями". Захист також заявив, що свідки з часом змінювали свої показання.
У понеділок, після тижня відбору присяжних, розпочалися вступні промови сторін. Протягом наступних кількох тижнів свідки, експерти, слідчі та, можливо, навіть деякі знаменитості мають дати свідчення про те, що сталося тієї ночі.
Прокурори стверджують, що Девіс придбав пістолет і організував поїздку двома автомобілями до клубу в Лас-Вегасі; в одному з них, білому Cadillac, їхали ще троє чоловіків, зокрема його племінник Андерсон.
Прокурор Палал розповів присяжним, що чоловіки вирішили "випити й повернутися на Лас-Вегас-Стріп, щоб розважитися". Однак дорогою вони побачили колону автомобілів і помітили в одному з них Шакура та співзасновника лейбла Death Row Records Маріона "Суджа" Найта.
Палал стверджує, що саме тоді Девіс та інші пасажири Cadillac вирішили розвернутися і почати конфронтацію з Шакуром та Найтом. За його словами, Девіс, який сидів на пасажирському сидінні, передав пістолет Андерсону, а той відкрив вогонь по автомобілю Шакура.
Інгрід Стокс, яка була присутня під час стрілянини, свідчила, що того вечора вона та її подруги їздили Лас-Вегасом, перш ніж зустріли Найта і Шакура.
За словами Стокс, її подруга була знайома з Найтом, і він запропонував дівчатам поїхати з ними до клубу. Вони їхали містом, коли за ними почав "їхати автомобіль, який намагався випередити нас", пригадала вона.
У певний момент вони зупинилися на світлофорі й під'їхали до узбіччя, щоб помінятися місцями за кермом через занепокоєння поведінкою іншого автомобіля.
"Ми нахилилися, відстібаючи ремені безпеки, коли почули постріли, — свідчила Стокс. — Почалося справжнє пекло".
End of Підписуйтеся на нас у соцмережах