Фрізелле: старовинний італійський хліб, що може зберігатися рік

Автор фото, Getty Images
- Author, Абігейл Блейзі
- Published
- Час прочитання: 6 хв
Поки уряди в світі закликають людей запасатися продуктами та іншими товарами на випадок надзвичайних ситуацій, традиційний хліб із півдня Італії нагадує про багатовіковий досвід тривалого зберігання їжі.
Коли я вперше приїхала до селища мого чоловіка в Саленто в регіоні Апулія, він накрив обід на столі, застеленому скатертиною, на яку лягали смуги сонячного світла.
На столі лежала купка найчервоніших помідорів, які я коли-небудь бачила, стояла миска з водою, а поруч лежали тверді, мов камінь… бублики? З виглядом людини, яка нарешті повернулася додому, чоловік почав занурювати їх у воду. Ці дивні кільця з хліба, пояснив він із захватом, називаються фрізелле.
Я дізналася, що перед тим, як зʼїсти фрізелле, їх потрібно спочатку розмочити у воді. Цей ритуал місцеві називають la sponzatura. Так хліб стає м'якшим, але водночас зберігає хрусткість.
Потім на нього викладають начинку - і тут відкривається безліч неймовірних можливостей. Мої родичі з боку чоловіка вичавлювали на хліб ніжний м'якуш помідорів, а потім обирали додатки з баночок: перець в оливковій олії, власноруч замариновані каперси, дикий орегано та шматочки баклажанів, маринованих із м'ятою та часником.
У кожної родини в Апулії є свій спосіб приготування фрізелле. Але ці скромні хлібні кільця, які двічі випікають, - це не просто страва. Хоч на вигляд вони й не надто апетитні, смак у них чудовий. Колись вони були важливою їжею для мешканців усього регіону, які цінували їх за надзвичайно тривалий термін зберігання та зручність у транспортуванні.
Тож коли уряди від Великої Британії до Японії почали закликати людей запасатися продуктами тривалого зберігання на випадок надзвичайних ситуацій, я одразу згадала про фрізелле.
Чому фрізелле так довго зберігаються
В Апулії фрізелле поколіннями зберігають у кухонних шафах. Сьогодні їх дістають, коли надворі надто спекотно, щоб готувати, або коли хочеться швидко приготувати щось просте. Секрет їхнього надзвичайно тривалого терміну зберігання - у способі приготування.

Автор фото, Getty Images
Випікання хліба - родинна традиція Джанфранко Парізі. На початку XX століття його дідусь відкрив пекарню forno з дров'яною піччю в містечку Сан-П'єтро-Вернотіко, неподалік Бріндізі.
Це було не просто місце, де випікали хліб: люди приносили туди власне тісто та десерти, щоб їх приготували в печі, а взимку літні мешканці збиралися навколо неї, аби зігрітися. Родина випікала хліб для всього містечка, зокрема щодня готувала нові партії фрізелле.
"Ми використовували особливе тісто з невеликою кількістю закваски - завдяки їй хліб мав насиченіший смак", - розповів Парізі, який нині вже на пенсії.
"Ми розкачували довгу смужку тіста, з'єднували її в кільце, як у таралло, клали кільця одне на одне й випікали приблизно 40 хвилин. Потім діставали їх із печі й розрізали навпіл за допомогою скрученого дроту".
Після розрізання дріт залишав нерівну, шорстку поверхню, завдяки якій хліб краще вбирав воду та смаки інших інгредієнтів. Потім фрізелле знову відправляли до печі - цього разу на півтори години. Так із них видаляли майже всю залишкову вологу.
На відміну від звичайного хліба, у якому достатньо вологи для розвитку плісняви, ретельно висушені фрізелле містять так мало доступної вологи, що плісняві важко зʼявитися.
До того ж вони тверді, мов камінь. Тому перед вживанням їх обов'язково потрібно добре розмочити, якщо не хочете відколоти собі шматочок зуба.

Автор фото, Getty Images
Розарія Каночі, яка двічі випікає фрізелле у своїй пекарні з дров'яною піччю в приморському селищі Лендінузо, каже, що хліб може зберігатися до року, якщо тримати його в герметичній упаковці в темному й сухому місці.
Традиційно хлібні кільця нанизували на мотузки й підвішували для зберігання - так їх захищали від вологи та комах. Сьогодні Каночі ретельно запаковує свої фрізелле в пластикові пакети й зберігає їх на полицях.
Хліб, створений для подорожей
Апулія, що виступає в Середземне море на самому "підборі" італійського чобота, здавна була краєм мореплавців і хліборобів.
На сході її омиває Адріатичне море, на півдні - Іонічне, а вглиб суходолу простягаються родючі сільськогосподарські землі. Це був край, де людям були потрібні запаси їжі, здатні витримати тривалі подорожі та багато днів далеко від дому. Фрізелле з їхнім надзвичайно тривалим терміном зберігання ідеально для цього підходили.
Історикиня кулінарії Флавія Джордано, авторка книжки "Апулія: кулінарна подорож краєм та його унікальними продуктами", простежує традицію брати твердий хліб у далекі морські подорожі майже на 2000 років у минуле.
Вона посилається на дослідника Предрага Матвеєвича, який писав, що Пліній Старший у I столітті нашої ери згадував panis nauticus - двічі випечений хліб для моряків.
"Цей хліб, який випікали двічі, був життєво необхідним для виживання під час тривалих морських подорожей, - пояснює вона. - Згодом він став основною їжею хрестоносців, паломників і мандрівників, які прямували через порти Апулії до Святої землі".

Автор фото, Getty Images
Але й зернові, з яких виготовляють фрізелле, розповідають історію того, як змінювалося життя в Апулії. Парізі пам'ятає, що в 1960-х роках люди не купували фрізелле з ячменю, оскільки вважали їх їжею для бідних.
"Люди тільки починали вибиратися з бідності, коли їм доводилося їсти все, що було. Тому вони хотіли харчуватися краще - як багаті, - розповідає він. - Пшениця м'якша й вишуканіша".
Від повсякденної їжі до улюбленого делікатесу
Сьогодні все змінилося: тепер саме ячмінні фрізелле особливо популярні. Їх швидко розкуповують, адже вважають кориснішою та поживнішою альтернативою традиційним фрізелле з твердої пшениці. До того ж вони хрусткіші - і, безперечно, мені подобаються більше.
Пекарні в Апулії й досі приваблюють людей не лише як магазини, а і як місця, куди приходять провести час. Щоправда, літні люди вже не збираються взимку біля печей, щоб зігрітися. У популярних пекарнях зранку вишиковуються черги за свіжоспеченим хлібом. Люди приїжджають туди на велосипедах і залишають їх незамкненими надворі, часто поруч із яткою з овочами та фруктами.

Автор фото, Abigail Blasi
Усередині, поруч із горами фокачі та понад 100 сортами хліба, якими славиться Апулія, на полицях стоять пакети з фрізелле. Тепер їх також виготовляють із полби та сумішей різних зернових, а іноді додають насіння фенхелю або перець.
Нове покоління кухарів знаходить дедалі цікавіші способи подавати цей хліб. У гастрономічній крамниці La Putea в Лечче шеф-кухар Франческо Паладіно готує "деконструйовані фрізелле": розламує хліб на шматочки, змішує їх із томатним пюре пасата, а потім знову надає страві форми й додає свіжі помідори, прошуто та артишоки.
В інших місцях можна знайти невеликі фрізелле - фрізелліне. У тісто для них часто додають спеції, наприклад куркуму. Вони тонші й легші, тому їх не потрібно розмочувати: достатньо просто полити оливковою олією та додати помідори.
Хоча фрізелле найбільше асоціюються саме з Апулією, їх їдять у всій південній Італії, причому іноді зовсім незвичними способами. Наприклад, на Сицилії їх навіть вмочують у молоко на сніданок.

Автор фото, Getty Images
У своїй кулінарній книзі "Кухня півдня Італії" Кеті Парла описує різновид страви, про який я раніше не чула: capunata con friselle. Для неї хліб розламують на шматочки й додають до салату - приблизно так само, як готують панцанеллу.
"У Кампанії є дуже схожа страва, - розповідає вона. - Там розмочені фрізелле використовують як основу літньої страви з помідорами, оливками та іншими додатками".
Мені ця ідея здається дуже апетитною, але коли я запропонувала її своєму чоловікові із Саленто, він подивився на мене з глибокою підозрою. Йому й на думку не спало б розламувати фрізелле й додавати їх до салату. Але така вже вона - регіональна італійська кухня.
Попри всі ці новації, фрізелле залишаються напрочуд простою і зрозумілою їжею. Трохи води, кілька помідорів, оливкова олія - і хліб, спечений кілька місяців тому, перетворюється на повноцінну страву, яка допоможе пережити будь-яку кризу.
End of Підписуйтеся на нас у соцмережах
































