Як російські удари й усе ближча зима змушують киян виїжджати з міста

Російські атаки на українські міста посилюються, а осіння прохолода натякає на чергову сувору зиму. Тож українці намагаються зрозуміти - як дати раду цьому подвійному виклику: ударам російських дронів і ракет та холоду, що насувається.

"Минулого року в Києві була дуже важка зима", – розповідає мати двох дітей Марія Шостак, яка пакує валізи та залишає свою маленьку квартиру.

Тривалі періоди мінусових температур та часті відключення світла через атаки Росії на енергосистему зробили минулу зиму однією з найважчих.

"Були нестерпні дні та тижні. Я почала думати, що більше не переживу такої зими".

Марія навіть не чекає зими. Останні атаки Росії на столицю змусили її ухвалити рішення про переїзд.

"Все змінилося наприкінці серпня та на початку вересня, коли Київ почали цілодобово обстрілювати", – каже вона.

"Раніше дрони та ракети перехоплювали десь на околиці. Тепер це сталося в центрі, прямо над нашими головами".

Після тижнів ескалації російських атак - на автозаправні станції, електростанції та ключові мости через річку Дніпро - мер Віталій Кличко заявив, що місто стикнулося з "дуже драматичною ситуацією".

За його словами, ці напади "розривають Київ на шматки".

Діти Марії, чотирирічний Артур та дворічна Кіра, народилися після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.

Аби не піддавати їх ще одній жахливій, небезпечній зимі, вона везе їх за кордон. Вони планують провести зиму в Хургаді, на узбережжі Червоного моря в Єгипті. Марія пояснює, що там дешевше, ніж у Європі, і тепліше.

"Я не почуваюся в безпеці в Україні", – каже вона.

Опитування показують, що багато українців відчувають те саме, навіть якщо не всі ще ухвалили таке радикальне рішення.

Згідно з вересневим опитуванням дослідницької компанії Gradus, 40% українців розглядають можливість переїзду, якщо умови життя і далі погіршуватися; 35% сказали, що не переїжджатимуть, а 25% не визначилися.

"Люди думають про поєднання стресових факторів, – каже нам Євгенія Близнюк, засновниця та генеральна директорка Gradus. - Не лише про відключення електроенергії, як минулої зими. Росіяни націлюються на великі логістичні центри, а це означає, що населення хвилюється за продукти, за їжу взимку".

Нещодавні атаки Росії на мости, автозаправні станції та навчальні заклади Києва посилили відчуття небезпеки та тривогу.

Для сімей з маленькими дітьми ситуація здається особливо нагальною.

Минулої зими, каже Ірина, яка просила нас не використовувати її прізвище, її трирічній доньці Поліні було важко з цим впоратися.

"Іноді у нас тижнями не було опалення, і температура в квартирі була нуль або п’ять градусів, – каже вона нам. - Тож бути тут з маленькою дитиною, яка постійно хворіє, було ненормально".

Нещодавні переживання родини лише посилили труднощі Поліни.

"Цього року у нас було дві ракетні атаки", – каже Ірина.

Перший вибух, що стався на початку червня, вибив кілька вікон у будинку родини, розташованому на північно-західній околиці Києва.

Через місяць, коли частину пошкоджень полагодили, стався другий вибух біля їхньої 10-поверхівки. Квартиру засипало, тож родина переїхала до тимчасового житла.

Стан здоров'я Поліни погіршився. Вона страждає від сильної тривожності, яка призводить до нападів нетримання сечі, блювоти та неконтрольованого тремтіння.

"Тепер у нас з нею ця неврологічна проблема, тому ми думаємо про від’їзд, – каже Ірина. - Після кожного обстрілу з’являються нові симптоми".

Чоловік Ірини служить в армії, і сама вона ще не вирішила, куди поїхати. Вона працює в міжнародній неурядовій організації і має можливість працювати віддалено з Польщі.

Інші кияни намагаються знайти рішення ближче до дому: на просторах українського села.

Олена Конопля розповідає нам, що тижнями шукала підходяще місце, і зупинилася на хаті в сільській громаді за дві години їзди від Києва.

"Я вирішила, що кращим варіантом буде невелике село без жодних заводів, складів та залізничних станцій", – пояснює Олена.

"Всього, що може бути мішенню для Росії".

У день нашого візиту Олена була зайнята перевезенням речей до будинку й наглядала за встановленням нових дверей. Священник вже був поруч, щоб освятити її новий дім.

У хаті є газові конвекційні обігрівачі, а в сусідньому сараї купа дров допоможе Олені зігрітися у разі відключення електроенергії. Вона вже встановила швидкісний інтернет, необхідний для роботи в київському благодійному фонді.

У той час, коли в Києві постійно виють сирени повітряної тривоги, а вибухи чути майже щодня, мир і спокій села – це те, що, за словами Олени, їй найбільше потрібно.

"Після кількох ночей тут, коли я можу спати, просто спати, без жодних вибухів, без жодних сирен, я почуваюся краще, – розповідає вона. - Я можу працювати, писати свої статті, я почуваюся добре".

Літня мама Олени незабаром приєднається до неї.

"Вона живе в досить небезпечному районі Києва, і це шкідливо для її здоров’я", – пояснює вона.

Звичайно, не кожен може дозволити собі будинок за містом або багатомісячну поїздку за кордон.

Більшість киян зроблять усе можливе, щоб пережити ще одну сувору зиму в столиці, як і раніше.

Влада Києва каже, що активно готується до зими. Найбільш вразливим киянам – людям похилого віку та жінкам з маленькими дітьми – пропонують місця у переобладнаних санаторіях та реабілітаційних центрах на околицях міста.

За останні 18 місяців по місту звели мережу з приблизно 15 малих електростанцій. Ці електростанції здатні забезпечувати електроенергією та теплом кілька сотень багатоповерхових будинків міста. Вони містяться в укріплених бункерах і захищені від атак дронів величезними сталевими клітками.

Тим не менше, вже почалися відключення електроенергії, а супермаркети періодично відчувають дефіцит деяких товарів, тож охочих виїхати більшає.

Однак Євгенія Близнюк не очікує масового виїзду зі столиці. Каже, що більшість людей ще не визначилися, вони не бажають ризикувати своєю роботою чи забирати дітей зі школи.

"Вони відкладають це, поки умови не стануть справді непридатними для життя", – каже вона.

За участі Мар'яни Матвейчук та Анастасії Левченко.