Стрілянина у Флориді: розповідь школяра-очевидця

У стрілянині, яка сталася в середу в середній школі в місті Паркленд у Флориді, загинули 17 людей.

Цей інцидент став найкривавішим за кількістю жертв із 2012 року. Тоді під час нападу на школу в Сенді Хук загинули 26 людей.

Нападника затримали, йому пред'явили звинувачення у вбивстві.

BBC поговорила з одним з учнів школи, 17-річним Девідом Хоггом, аби дізнатися, що відбувалося в школі під час нападу.

Перший постріл Девід Хогг почув о 14:30.

Він сидів на уроці екології в школі Stoneman Douglas High School. Учитель тільки-но роздав аркуші з тестами.

Коли пролунав гучний звук, учні повернулися один до одного. Хтось сказав, що це схоже на постріл.

Учитель зачинив двері й через кілька секунд спрацювала сигналізація.

"Ми інстинктивно вийшли на вулицю, - розповідає Девід. - Ми думали, що це тренування".

Коли учні вийшли з класу до коридору, вони побачили людей, що біжать їм назустріч. Вони розвернулися й пішли коридором разом із натовпом.

Вони не знали, що йдуть прямо до нападника.

"Нас зупинив героїчний прибиральник", - розповідає Девід. "Не ходіть туди, він там", - крикнув прибиральник, кажучи про стрільця.

Натовп розвернувся. Викладач кулінарної програми Ешлі Курт, яку в школі називали шеф Курт, завела людей до свого класу неподалік.

"За 30 секунд там набралося 30-40 людей", - розповідає Девід. Світло в кімнаті вимкнули.

В одної з учениць почалася панічна атака. Їй дали води. За словами Девіда, більшість людей були "відносно спокійними".

Потім на їхні телефони почали приходити новини про стрілянину.

Молодша сестра Девіда вчиться із ним в одній школі. "Я знав, що вона жива - принаймні на початку", - говорить він.

"Вона написала мені, а потім зателефонувала. Вона панікувала. Мені теж було страшно, але я знав, що вона перебуває на іншому кінці школи [далеко від стрільця]".

Девід зателефонував батькові, колишньому агенту ФБР, який сказав йому зберігати спокій. Інші учні теж дзвонили батькам і казали, що люблять їх.

Майже ніхто не плакав, каже Девід. "Якась загальна енергія допомагала нам залишатися сильними. Був меланхолійний спокій", - розповідає Девід.

Девід - журналіст-початківець. Він почав записувати інтерв'ю в тих, хто сидів у класі, на телефон.

"Я подумав, якщо помру, то хоча б цей [запис] може бути почують інші люди, і ці голоси не вщухнуть", - каже школяр.

Девід каже, що намагався зберігати спокій і допомагати іншим. У класі було двоє вхідних дверей: якщо стрілець зайде в одну з них, то люди можуть вибігти в іншу.

Але Девід знав, що цього недостатньо. "Я розумів, що можу не вижити, - говорить він. - У якийсь момент ця думка прийшла кожному".

Близько години тому в кімнату увірвалися п'ятеро американських солдатів. Людям сказали лягти на підлогу й підняти руки.

Слідом за цим групі дозволили встати і вивели людей із класу із піднятими руками.

"На той момент підозрюваного не знешкодили, - говорить Девід. - Ми цього не знали, але вони його тоді ще не зловили. Ми, чесно кажучи, просто намагалися врятувати свої життя".

Опинившись у безпечному місці, Девід відчув шок. "Просто потрясіння", - описує він свої відчуття. Він побачив батька й сестру. Виявилося, що одну з подруг його сестри вбили.

Ранок наступного дня Девід зустрів у школі, де загинули 17 людей.

"Я хочу, щоби такого більше ніколи ні з ким не сталося. У 17 будинках тепер порожні кімнати... Убито чиїхось дітей. Діти людей, які вклали в них всю свою любов і все, що в них було," - говорить Девід.